ТОП рішень суду -

 

якщо Вас зупинив поліцейський та намагається винести постанову за порушення вимог ПДР

№ 1 - постанова КАС ВС від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а.
    Ненадання інспектором можливості реалізувати клопотання водія про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

  Поліцейським було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою водія притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн.     В оскаржуваній постанові зазначено, що водій, керуючи транспортним засобом, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 (рух по смугах) розділу 33 ПДР.

  Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги водія та скасував постанову поліцейського. Суд апеляційної інстанції погодився із цим рішенням. Поліцейський подав касаційну скаргу, справа дійшла до Верховного Суду. 

Позиція Верховного Суду. 

     ВС касаційну скаргу відповідача залишив без задоволення, погодившись з рішеннями попередніх судів, та у вищевказаній постанові зазначив наступне.

 

  24. Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

 

  26. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, водій виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що надав відповідачу відповідне письмове клопотання.

   Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

 

   27. Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

№ 2 - постанова КАС ВС від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17.
   При винесенні покарання за порушення ПДР судді не можуть покладатися лише на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф. Поліцейський зобов'язаний надати належні та допустимі докази порушення. 

 Водій звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП. В оскаржуваній постанові було зазначено, що позивач порушив вимоги п. п. 2.3.в ПДР, та на нього було накладено штраф за те, що він не пристебнутий ременем безпеки.

   Не погоджуючись із таким рішенням, водій звернувся до суду із позовом про скасування постанови. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, бо показаннями допитаного в судовому засіданні единого свідка - поліцейського, який виніс постанову, підтверджується факт того, що позивач керував транспортним засобом та не був пристебнутий ременем безпеки. Апеляційний суд скасував цю постанову, та пряйняв нову, якою адміністративний позов водія було задоволено повністю, та постанова була скасавона. Потім справа надійшла до Верховного суду. 

 

Позиція Верховного Суду

    ВС касаційну скаргу відповідача залишив без задоволення, погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування постанови поліцейського. 
    Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
   Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

   Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
    Відповідно до ч. 1 ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.

    При цьому, колегія суддів вказує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.


     Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
     Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

       З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.

СУДУ № 3 - постанова КАС ВС від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17.
     Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

 Водій звернувся до суду із позовом до інспектора поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення на нього штрафу за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП - за те, що він зупинив автомобіль на проїзній частині в два ряди, чим порушив розділ 15 додаток 4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).

     Суд першої інстанції скасував постанову поліцейського, взявши до уваги показання свідків (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) про те, що зупинка транспортного засобу була вимушеною, позаяк у позивача зламався ключ. Апеляційний суд скасував цю постанову суду, та відмовив у задоволенні позовних вимог. Справа надійшла до Верховного суду. 

 

Позиція Верховного Суду

 

    26. Підставою для винесення спірної постанови, відповідно до її змісту, слугувало те, що позивач порушив розділ 15, додаток 4 ПДР. Вказаний розділ містить п'ятнадцять підпунктів, втім який з них конкретно порушив позивач у цій постанові не зазначено. 


    30. Що стосується висновку суду апеляційної інстанції про факт правопорушення, то такий, на думку колегії суддів, є поспішним, оскільки не з'ясовними залишилися істотні для цієї справи обставини.


    31. Зокрема, суд залишив поза увагою доводи позивача про те, що зупинка була вимушеною і зумовлена технічною несправністю автомобіля (що підтвердили троє свідків, показання яких врахував суд першої інстанції і мотивів, через які їх відхилено, апеляційний суд не зазначив); не з'ясовано яку саме заборону (зупинки/стоянки) і який саме дорожній знак (з додатку 4 до ПДР, на який покликається відповідач) порушив/не виконав позивач, відтак який конкретно пункт ПДР порушено.


    32. На думку колегії суддів, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

№ 4 - постанова КАС ВС від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а, постанова КАС ВС від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17
   У постанові про порушення ПДР обов'язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення (справа № 524/9716/16-а). 
  Якщо постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, цей доказ є неналежним (справа № 524/5536/17).

       Водій звернувся до суду, та просив суд скасувати постанову поліцейського, в якій було зазначено, що він (позивач) нібито на перехресті розпочав рух на заборонений сигнал світлофору, а саме жовтий, чим порушив п. 8.7.3 "ґ" ПДР України. Суд першої інстанції позов задовольнив та скасував постанову, апеляцій суд підтвердив це рішення.

 

    Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що доказів на підтвердження вчинення правопорушення, відповідачі суду не надали. Суд вказав на те, що оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, даних про фіксацію на відеокамеру усних пояснень позивача та, як наслідок, в силу положень ч. 3, 4 ст. 70 КАС України відеозапис з нагрудної камери поліцейського є недопустимим доказом. З огляду на це, суд надані відповідачем докази (відеозапис з нагрудної камери поліцейського) до уваги не прийняв.

 

    При цьому, з пояснень позивача та з матеріалів справи суд установив, що відеофіксація здійснювалася тільки нагрудною камерою поліцейського та на мобільний телефон інспектора, з яких не можливо встановити дату, час та місце здійснення відео зйомки, особу, яка перебувала за кермом автомобіля, технічні характеристики пристроїв. Суд також враховує, що відповідачем - інспектором Обертасом Р.Ю. не було текстуально роз'яснено права та обов'язки позивачеві згідно ст. 268 КпАП України та не було запропоновано надати свої пояснення у письмовій формі.

     Справа надійшла до Верховного суду. 

 

Позиція Верховного Суду

     З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.


     Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.


     У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.


    Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача, тобто на орган поліції.


    Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.


    З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Касаційна скарга поліції була залишена без задоволення. 

РІШНЕНЯ СУДУ № 5 - постанова КАС ВС від 19 лютого 2020 року справа № 204/8036/16-а.
    Виключно водій, а не особа, яка сидить з кермом, підлягає відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

     Позивач оскаржував постанову поліцейського за ч. 3 ст. 122 КУпАП, за порушення  вимог п. 15.10 (в) Правил дорожнього руху України. Відповідно до цієї постанови позивач, за думкою поліцейського, здійснив стоянку автомобіля на тротуарі, де для руху пішоходам залишилось менше 2 метрів.

   

    Чоловік, щодо якого було складено цей протокол, зазначив, що в той день він не керував авто, а тільки підійшов до нього, та авто було припарковано так, як його припаркував член сім'ї, проте поліцейський не звертав на це уваги. 
 

    Суд першої інстанції скасував цю постанову як винесену без достатніх та належних доказів вказаного правопорушення. Апеляція підтвердила цей висновок. 

 

Позиція Верховного Суду

    Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо невстановлення працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суб'єкта відповідальності за вказане правопорушення.


    Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.


     Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення правил дорожнього руху, та не доведено що позивач є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення.

 

     Верховний суд залишив без задоволення скаргу Управління патрульної поліції.

 

Зв'язатися із адвокатом по ДТП (АвтоАдвокат) у Києві, Харкові.

 

Щоб отримати консультацію адвоката по ДТП чи замовити експертизу зателефонуйте нам, або залиште свій номер телефону, ми передзвонимо!

 

Написати Адвокату у телегарам  чаті - Адвокат Онлайн!